top of page
Про історії "метеликів".
Яке найблище коло людей, які Вас оточують? На скількох людей Ви впливаєте прямо зараз? Чиї дії змінюють Вас? Хто для Вас став світлом і допоміг в часи темряви?
Все наше життя складається з таких історій. Ми всі взаємопов'язані. Незначні дії кожного з нас призводять до глобальних змін у світі. Є люди, які своїми діями впливають на наше життя і є події у світі, що глобально змінюють хід історії.
Ефект метелика діє саме в теорії хаосу. Але хаос - це не випадковість. Наслідок стає причиною, причина стає наслідком. І так до нескінченності. Кожен з нас - це "метелик", який своїми діями прямо зараз змінює світ. Від дій кожного з нас залежить майбутнє.
Війна в Україні стала для нас не "теорією хаосу", а тим, що насправді змінило нас. В час, коли ти залишаєшся без дома, без опори близьких, без роботи, без надії на завтрашній день, єдине, що допоможе тобі вижити - діяти. Такі усвідомлені кроки дають сенс жити. Люди, які розділяють цей шлях з тобою, дають надію.
Є "метелики", завдяки яким точно знаєш, що світ переможе темряву. Є ті, кого точно більшість.
"Наш прект “Ефект метелика” ніколи б не відбувся, якби не спільні дії кожної з нас.
Спочатку Даша знайшла в Фейсбуці Наташу. Потім з’явились Саша, Іра та Марина. Ми придумали спільну ідею, планували виставки, обговорювали, писали листи про нас. Кожен з нас - це метелик, який своїми діями зробив цей проект можливим.
Від дій кожної з нас залежить наш успіх, те, як українці представляють Україну в Німеччині. Наша успішна виставка - це маленька, але важлива дипломатична перемога України в Європі і світі.
Це і є ефект метлика. Це про нас. І для України. "
Дарія, Наталія, Олександра, Ірина та Марина
"Я б ніколи не називала себе художником в Німеччині, якби не Лутц. Він був нашим сусідом. Він і досі дає безкоштовні уроки німецької для українців.
Я писала картини для себе, як ліки, щоб втриматись. Він дізнався про це і зробив все можливе, щоб відбулась моя перша персональна виставка. Домовився з мерією, приміщенням, радіо, газетами, приїзжав на всі зустрічі, організував концерт. Тоді я повірила, що виживу. І що Україна не одна і переможе. Я йому безмежно вдячна."
Наталія Черногуз
"Коли розпочалась війна, у мене в Німеччині не було родичів або друзів. Я їхала, довіряючи власному відчуттю та веб-сайту, де німці пропонували частину свого будинку українцям. І ось така жінка, Катаріна, у якої ми зупинились і прожили після трьох місяців, допомогла та підтримала всі мої творчі ідеї, хоча спочатку відчувалося, що це нікому не потрібно. Вона дала поштовх, і разом ми змогли організувати кілька фестивалів, що об'єднали німців і українців. Це дало мені віру та силу творити далі."
Олександра Олійник
"З початком війни я, як і багато українців, опинилася в чужій країні. В моєму випадку Німеччина дружньо і сердечно прийняла нас. З теплотою згадую пані Габрієллу Бухкарт, художницю з Überlingen, яка з початку мого перебування в Німеччині допомагала мені і словом і копійкою, відправила одяг, (бо я була з однією валізою і котом), гуртувала людей, своїх друзів-художників з Кунстхалле, зробила пленер, де я брала участь. Вона і досі підтримує мене, ми листуємося."
Марина Яндоленко
"Коли ми приїхали з Києва в Німеччину, були в повному розпачі. Наш сусід Клаус щотижня приносив маленький букетик квітів з власного саду у жовто-блакитних тонах. Це в той момент мене дуже підтримало. Такий маленький жест, але така велика дія."
Дарія Матвійчук-Габіх
"Коли ми з родиною приїхали до Німеччини, перші місяці сиділи в лісовому будиночку, що надали нам друзі батьків для прихистку. Від нудьги, ми виходили в місто на прогулянку, і побачили як тренується місцева футбольна команда. Затаїв подих, ми почали спостерігати за ними.
Після тренування до нас підійшов тренер і запропонував приєднатись до них. Так ми стали гравцями футбольного клубу SFS. Це стало для нас з братом підтримкою та кроком до прийняття ситуації та життя в новій країні."
Іван та Ілля
"На початку війни ми з п'ятирічною донькою приїхали в Німеччину до майже незнайомої жінки. Художниця Катерина Море тепло зустріла нас в своєму домі, повністю забезпечила одягом та всім необхідним, допомагала з перекладом та оформленням документів. Вечорами ми збиралися за столом і багато розмовляли. Катерина розповідала, як вона почала займатися улюбленим ділом і як, згодом, це стало її основною діяльністю. Це настільки надихнуло мене, що я повністю змінила професію і наразі маю можливість займатися справою, яка подобалася завжди. Це те, що змінило мене назавжди." Юлія Громницька
"Перші дні війни виявились нестерпним випробуванням і болем. Через тиждень мого переїзду до Меєрбуш, пригород Дюссельдорфу, завдяки знайомству з Волонтеркою Катериною Тимощанко, Анандою Кордес, Крісом Геттертом та їх спільному проекту ”Humans of Ukraine” я знову відчула , що жива, що моя історія важлива, мене чують. Я спробувала себе в різних ролях і зрозуміла, що від підтримуючого і надихаючого оточення я можу знову жити повноцінним життям. Завдяки цьому проекту я була не тільки однією із героїнь, але відчула весь організаційний процес на собі, здобула нові знання і знайомства в німецькому середовищі."
Поліна Тракнова
"Як це не дивно, ми з сином вижили, в першу чергу, завдяки нашій автівці. Ми були в Ірпені, під Києвом. Почалася війна: над нами літали ракети, гвинтокрили, літаки, все гуділо і палало. Моя Машинка стояла у дворі і чекала, поки я відвезу її в ремонт. Надії, що вона поїде, а тим паче зможе вистояти майже три доби на кордоні, не вимикаючи двигун ні на хвилину, не було... Я з сином закинули в неї речі і з молитвою поїхали далі від пожеж. Всі ці дні я благала її лише витримати і перевезти нас через кордон в безпеку. Машинка це зробила, вона врятувала нас, але вже в Польщі, не з нашої вини, сталася велика аварія, і вона в черговий раз нас спасла, жертвуючи собою. Вона так і залишилася в Польщі повністю зруйнованою. Я їй безмежно вдячна за її останню подорож, яка нас врятувала."
Ірина Терентьєва
"Вперше ми зустрілися у лікарні м. Білефельд, де Костянтин Дімпул отримував лікування після важкого поранення в Україні.
Я принесла йому борщ та голубці… А ще сподівалася, що мої навички психолога допоможуть Костянтину відновлювати емоційний стан. Але саме він надихав мене силою свого духу, мудрістю, незламністю, любов’ю до рідної землі… Я дякую долі за зустріч! Я дякую Кості за служіння Україні! Я знаю, як виглядає український воїн – доброволець."
Неоліла Шевчук
Більше історій "ефекта метелика" тут:
Поділіться своєю історією "ефекта метелика".
Напишіть нам. Станьте частиною нашого проекта.
bottom of page